Замовником будівництва був польський поміщик М. Підгірський. Проектом займався архітектор Н. Добачевський, який передав ідею замовника в стилі модернізованої готики.

Фасад замку прикрашений скульптурами містичних тварин, а сама будівля увінчана високим шпилем. Не тільки за «лицарський» вид цю споруду називають «Замком Барона» – вся справа в тому, що сусідній з ним будинок насправді належав барону М. Штейнгелю. А потім, багато хто, довгий час думав, що барону належать обидві будівлі. На першому поверсі замка колись була кондитерська, яка називалася «У Золотих воріт», пізніше там влаштувався кінозал. Решту території складало житло, яке здавалося в оренду. Будинок і досі в хорошому стані, більшість кімнат замку прикрашені ліпниною, камінами та іншими, не менш чудовими елементами декору. В радянський період в будинку розташовувалися комунальні квартири. На початку 2000 років мешканці були виселені. Нині будинок є приватною власністю.

Парадне будинку запам’ятовується не тільки особливою архітектурою, але і словом «Salve» (з лат. «Привіт»), яке було викладено мозаїкою. Ще київський поет Микола Ушаков писав про це слово: «Коли я читаю слово «Salvе »в парадному минулого століття, я дружньо посміхаюся, пріподнімаючи кепку». Це слово неспроста там, адже його психологічний посил вельми простий – воно діє заспокійливо, знімає первинний стрес, викликаний крилатими чудовиськами, які примостилися в еркері над входом. Варто зауважити, що з цією будівлею пов’язано багато помилок і домислів.

Замок Барона, зведений в 1898 році, викликав багато суперечок і розбіжностей серед києвознавців. Деякий час ходила легенда, що будинок, нібито належав тютюновому фабриканту Сальве, який подарував цей терем своїй коханці, до якої потім сам часами навідувався. Потрібно сказати, що тоді в Києві і справді випускалися цигарки з такою назвою. А деякі дослідники вважали власником будинку барона Максима Штейнгеля, відомого підприємця і винороба. Однак все було інакше. Поміщик Михайло Підгірський задався метою вразити своїх конкурентів, здивувати місто чимось екзотичним. Це було якраз в той час, коли готувалися такі родзинки Києва, як Замок Річарда, Будинок з химерами та інші. Задумуючи цей грандіозний проект, Підгірський звернувся до Миколи Добачевського, який, незважаючи на юні роки, вже встиг об’їздити півсвіту і брав участь в будівництві Панамського каналу.

Обдарований зодчий запропонував екскіз будинку, який цілком міг би послужити ілюстрацією до казок Шарля Перро. Замовник схвалив ідею проекту. Але не всім припали до душі ліричні мотиви автора проекту. Закляті вороги Добачевського за допомогою інтриг і пліток змусили його покинути Київ. На жаль, прізвище Добачевського не ввійшло в історію столиці, на відміну від Шимана, Городецького, Шлейфера, Шілле та інших талановитих зодчих.

Але його творіння – «лицарський замок» біля Золотих воріт – ось вже більше ста років незмінно викликає гарячий інтерес і захоплення у кожного, хто вперше бачить його. Інформація для подорожуючих: Об’єкт: прибутковий будинок Рік побудови: 1898 Архітектурний стиль: неоготика Як дістатись: місто Київ, біля Золотих воріт, по вулиці Ярославів Вал, 1 Сучасне використання: будинок закритий, по непідтвержденним чуткам готується під знесення. 

Україна - це ми!